кліть

(давньорус. — комора)

1. Прямокутний зруб з покладених один на одного вінців, який являвся вихідним елементом при спорудженні простих за формою дерев'яних хат, господарських будівель, а також храмів (див. клітська церква).

2. Однозрубна будівля, яка не опалювалася і слугувала для зберігання майна або продуктів. Крім них існувала:

кліть на зграї — житловий зруб на підкліті, призначеному для хліва. Мав місце в архітектурі Російської Півночі.